Плівки Міндіча: кооператив “Династія” і держава як приватна справа

Михайло Ткач опублікував матеріал на основі так званих плівок Міндіча – розшифровок розмов, зафіксованих НАБУ та САП у рамках операції “Мідас” в квартирі Тимура Міндіча на вулиці Грушевського, 9А. Матеріал УП виходить за рамки звичного кримінального репортажу. Це не про гроші. Це про те, як виглядає Україна зсередини – очима тих, хто нею керує в неформальний спосіб.

Три друга президента за одним столом

Розмова відбувається 30 червня 2025 року. До Міндіча приходить Сергій Шефір – колишній перший помічник президента, співвласник студії “Квартал 95”, людина, яку в медіа прийнято описувати як “найближчий товариш Зеленського”. Тема розмови – Олексій Чернишов, віце-прем’єр-міністр та міністр єдності, який сім’ю днями отримав підозру від НАБУ і САП у зловживанні службовим становищем і отриманні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

Три близьких до президента людини. Один вже під підозрою. Двоє інших обговорюють, як вийти із ситуації.

Розмова одразу бере з місця. Шефір питає, чи можна зателефонувати Чернишову. Міндіч каже, що вже говорив. Розмова переходить на заставу – суд призначив 120 млн грн. “Де взяти таку суму легально?” – питання риторичне. Обидва це розуміють.

“Не офіційно ми всі поучаствуємо, складемось”, – говорить Шефір. Міндіч підтверджує: від себе також готовий. Далі обговорюють, хто ще може зайти – згадується Геннадій Будкевич, один із власників АТБ та засновник BGV Груп. Будкевич, за словами Шефіра, “не захоче офіційно брати участь”. Але неофіційно – це вже інша розмова.

Тут варто зупинитись. Ці люди не обговорюють, як підтримати друга в скрутний час. Вони обговорюють схему – хто скільки внесе, “офіційно чи ні”, чи не “зв’яжуться” офіційні гроші. Це вже не дружба. Це координація.

Висновок, який напрошується сам: застава за Чернишова, яку журналісти “Схем” пізніше встановили – фрагментами вносили дружина, щойно створена фірма з торгівлі автодеталями та компанія, директор якої заявив що “вперше чує” про свою участь – могла мати зовсім інше походження.

Народні депутати, які платять відсоток

В одному фрагменті Шефір згадує народних депутатів Юрія Киселя та Олександра Сову у контексті, який важко трактувати інакше, як розподіл коштів: “якщо щось десь сюди – я одразу сказав 50% сюди”. Через пів року після цієї розмови депутат Кісель отримає підозру від НАБУ і САП – як член злочинної групи, що виплачувала депутатам від президентської фракції хабарі в конвертах.

Можна сказати, що збіг. Але це дуже концентрований збіг.

Чотири будинки та Андрій

Наступного дня, 1 липня 2025 року, до Міндіча приходить жінка – в матеріалі вона позначена як “відвідувачка”. Тема зустрічі – будівництво. Точніше, зупинка будівництва. Навколо Міндіча вже “кипіш” через операцію НАБУ, і треба законсервувати щось у Козині.

Про що саме вони говорять – стає зрозуміло поступово. Чотири будинки. Спільна територія. Хтось зі співрозмовників – “Чернишов”. Хтось – “Андрій”. Хтось – “Вова”. Із розмови виходить, що будинок “Андрія” майже готовий, з фасадами та інженерією. Будинок Чернишова – взагалі завершений, з інтер’єром, “все по безналу, по папірцях”. Будинок Міндіча – найбільш недобудований. “Ти найбідніший”, – жартує відвідувачка.

“Хто між тобою і Вовою?” – питає вона про паркан. Паркан між будинком Міндіча і будинком Вови.

НАБУ та САП називають цей об’єкт кооперативом “Династія” – чотири маєтки в київському Козині, будівництво яких розпочалось ще до повномасштабного вторгнення і тривало у 2022, 2023, 2024 роках. Журналісти BigusInfo знайшли їх у липні 2024 року. Суд заарештував їх восени. Джерела УП у політичних колах більше року стверджують: це будинки Зеленського, Єрмака, Чернишова та Міндіча.

“Це Андрій. Я ж йому теж роблю”, – каже відвідувачка. “Він сказав робити”.

Якщо в цій розмові “Андрій” – це Андрій Єрмак, тодішній керівник Офісу президента, то перед нами – перше задокументоване свідчення того, що чотири маєтки в Козині дійсно будувались для людей, яких рік називали їхніми власниками. Будувались – на кошти Тимура Міндіча, походження яких у розмові не пояснюється, але слідчі НАБУ, очевидно, мають версію: енергетика та оборонні контракти.

Окрема деталь. Відвідувачка каже, що за будівельні матеріали платив Чернишов – і через його проблеми з НАБУ тепер будівельники пішли, залишивши борги. Вода, електрика, вивіз сміття на чотири ділянки – 120 000 грн на місяць. Виходить образ не чиновника, що зловживав посадою заради квартири. Виходить образ людини, яка вела господарство на чотирьох.

Міндіч та Умеров: бізнес під час розмови про фронт

Третій фрагмент – 8 липня 2025 року. Тимур Міндіч зустрічається з тодішнім міністром оборони Рустемом Умеровим. Формальний привід – новина вихідних: Зеленський запропонував Умерову стати послом США, а на посаду міністра розглядається Денис Шмигаль.

Міндіч не задоволений. “Поставити Шмигаля – це пізданець”, – каже він. Умеров погоджується: прем’єр через рік стане “другорядним членом речення”.

Але швидко розмова переходить на справжню мету зустрічі. FirePoint – компанія, що виробляє далекобійні ударні дрони серії FP. Міндіч говорить про неї “ми”, “наша компанія”, “ми вклали всю прибыль в першу, п’ятку і сімку”. При цьому за три тижні до цієї розмови, у грудні 2024 року, в інтерв’ю УП той самий Міндіч скаже: “Мене у FirePoint немає. Точка”.

У розмові з Умеровим – інша картина. FirePoint не отримує фінансування, залежить від контрактів Міністерства оборони, і бізнесмен перераховує міністру, що треба зробити: оплатити борги за бронежилети, підписати приймання, укласти нові контракти, допомогти з кредитами в банках. Умеров слухає. Обіцяє вирішити питання з бронежилетами – “сьогодні стоїть” (зустріч вже запланована). Обговорюється і продаж 33% компанії інвесторам за 600 млн доларів – з яких 300 млн мають піти акціонерам.

Це не розмова бізнесмена з міністром. Це розмова бізнесмена зі своїм менеджером – менеджером, який управляє державним оборонним бюджетом.

Що все це означає

Операція “Мідас” формально – про розкрадання в Енергоатомі. Але плівки, які потрапили до УП, малюють значно ширшу картину.

Перше. Три людини з найближчого кола президента координують дії навколо кримінального переслідування четвертого. Це не дружня підтримка – це управління процесом.

Друге. Будівництво чотирьох маєтків для, ймовірно, президента, керівника його Офісу, міністра та бізнесмена – в розпал повномасштабної війни, із будівельниками, які не отримували зарплату, і підрядниками, що крали на кошторисах, – це не просто корупція. Це демонстрація того, що для певного кола людей війна є фоном, а не реальністю.

Третє. Бізнесмен, який публічно заперечує будь-який зв’язок з оборонною компанією, в приватній розмові з чинним міністром оборони дає йому конкретні інструкції щодо державних контрактів. І міністр виконує.

НАБУ і САП зафіксували ці розмови. Суди заарештували маєтки. Більше десяти осіб стали фігурантами справи. Але головне питання залишається відкритим: чи стануть ці записи доказами в суді, чи осядуть у матеріалах справи, яка “розвалиться сама собою” – як це передбачав Міндіч у розмові із Шефіром?

“Там нема Януковича, нема Кучми, часів цих нема”, – каже Міндіч, пояснюючи, чому справа проти Чернишова виглядає штучно. Він правий в одному: Янукович і Кучма були помітні зовні. Ті, хто зараз при владі, навчились краще. Плівки – один зі способів, яким це стає видно.