Історичні паралелі

Людина, яка вперто не приймала умови миру, сконцентрувала владу у своїх руках, говорила про “честь нації” й ганьбу компромісу — і врешті загинула разом зі своєю стратегією.

Це про Парагвай і його лідера Франсиско Солано Лопеса у війні Потрійного союзу (1864–1870).

Війна тривала близько шести років. Парагвай зазнав нищівної поразки:

— втратив значні території на користь сусідів;

— пережив демографічну катастрофу — особливо серед чоловічого населення (точні відсотки історики досі дискутують, але втрати були колосальні);

— на фінальному етапі до війська масово залучали підлітків;

— відновлення країни тривало десятиліттями.

Лопес до кінця робив ставку на “волю й стійкість”, а не на компроміс. Загинув у бою 1870 року. Держава вижила, але ціною, яку потім довго розгрібали наступні покоління.

Історія, звісно, не знає реінкарнацій.

Але іноді вона дуже любить рими.

P.S.: я тут про путіна і росію паралелі проводжу: саме Парагвай напав на Бразилію й Аргентину.

А ви про кого подумали?